Сюжет Різдва Христового з поклонінням волхвів в українському іконописі другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст.: іконографія та стилістичні особливості

Різдво Христове – одне з найглибших таїнств християнської віри, що належить до числа головних дванадцяти празників, які святкує християнська церква. Народження Ісуса Христа займає виняткове місце на сторінках канонічних Євангелій та апокрифічних текстів. Мета статті – проаналізувати самобутню іконографію та художньо-стилістичні ознаки сюжету Різдва Христового з поклонінням волхвів в українському релігійному мистецтві впродовж другої половини ХVІІ – ХVІІІ ст. Для українських ікон Різдва Христового цього періоду характерне самодостатнє іконографічне зображення поклоніння волхвів. Художники намагалися передати світлоповітряну перспективу, відтворити відчуття реального оточення, приділяли значну увагу правильній анатомічній будові людського тіла. Іконописці прагнули відтворити внутрішню динаміку людського характеру, глибокий психологізм, взаємозв’язок внутрішнього світу людини із зовнішнім середовищем.

В іконах Різдва Христового з поклонінням волхвів малярі надавали перевагу вертикальному формату, який підкреслював урочистість і значущість події. Джерело освітлення в іконах невизначене. Іконописці традиційно використовують сукцесивний метод зображення