Дослідження українського авангардного мистецтва становить собою доволі проблематизовану царину в сучасному мистецтвознавстві. Серед дискутованих тем, крім проблематики естетичних та смислових сенсів, постають питання етнічного, національного, політичного компонентів, що міцно переплелися з реаліями того буремного і нелегкого для України часу. Актуальним завданням залишається окреслення базових теоретичних принципів, засад, що лягли в основу нового мистецького світогляду, який, з одного боку, належить до універсального загальноєвропейського модерністсько-авангардного дискурсу, а з другого – артикулює специфіку власне українського мистецького висловлення того часу. У цій статті, зокрема, зроблено спробу простежити особливості взаємодії культурно-інтелектуального контексту і формально-естетичних практик в українському авангардному мистецтві 1920–1930-х рр. Дослідницький акцент зроблено на понятті синкретизму, виокремленого з-поміж інших як іманентно важливого для власне українського авангардного руху у візуальному мистецтві першої третини ХХ ст. Методологічно стаття спирається на систему хронотипологічного аналізу, вибудувану з урахування широкого історичного і культурного контексту часу.
Спроби хронотипологізації явищ некласичної візуальної культури релевантно естетичній свідомості пов’язані передусім з такими категоріями: новаційнисть – традиціоналізм, гуманність – технократичність, духовність – тілесність, гармонізація – дисбаланс, порядок – хаос, фігуративність – абстрактність/безтілесність, візуальний вектор – вербальний вектор, соціальна й політична ангажованість – соціальна й політична абстрагованість, зв’язок з національною парадигмою – космополітичність. Важливим категоріальним інструментом також можна назвати сприйняття і трактування часу – зорієнтованість на минуле, теперішнє, майбутнє. Також вагомим критерієм у хронотипологічному аналізі некласичної загалом і авангардної культури зокрема є відчуття реальності й буденності, те, чи митець занурюється в сучасний йому речовий світ, чи, навпаки, вибудовує стерильну утопічну альтернативну художню дійсність.
1. Скринник-Миська Д. "Модернізм", "аванґард" і їх співвідношення в українських мистецтвознавчих дослідженнях. Вісник Львівської національної академії мистецтв. 2018. Вип. 37. С. 4-20. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Vlnam_2018_37_3
2. Беньямин В. Произведения искусства в эпоху технической воспроизводимости. Избранные эссе. М. : Медиум. 1996. 372 с.
3. Krauss R. The Originality of the Avant-Garde and Other Modernist Myths. The MIT Press. 1986. 320 p.
4. Greenberg C. Modernist Painting. Art in Theory 1900-1990: An Anthology of Changing Ideas. Malden : Blackwell, 1999. С. 754–759.
5. Гринберг К. «Авангард и китч». Художественный журнал. 2005. № 60. С. 49–58.
6. Poggioli R. The Theory of the Avant-Garde. The Belknap Press of Harvard University Press. 1981. 256 p.
7. Бычков В. В. Авангард. Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура XX века. М. : «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН). 2003. С.21–26.
8. Вишеславський Г. Термінологія сучасного мистецтва. Означення, неологізми, жаргонізми сучасного візуального мистецтва України. Париж–Київ. 2010. 416 с.
9. Вовкун В. В. Феномен авангарду: досвід термінологічного відпрацювання. Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв: Щоквартальний науковий журнал/ М-во культури і туризму України; Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв. К. : Видавництво «Міленіум». 2009. № 1. С. 49–52.
10. Горбачов Д. Авангард. Українські художники першої третини ХХ століття. Київ, Мистецтво, 2017. 320 с.
11. Український авангард 1910–1930 років : альбом / авт.-упоряд. Д. О. Горбачов. Київ : Мистецтво, 1996. 400 с.
12. Горбачов Д. О. Український авангард. Історія українського мистецтва у 5 т. К.: НАН України. ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. 2007. Т. 5 : Мистецтво ХХ століття. С. 112–131.
13. Горбачов Д. Українські авангардисти як теоретики і публіцисти. К. : РВА Тріумф. 2005. 384 с.
14. Горбачов Д. Шароварно-гопашна культура як джерело світового авангарду. Університетські діалоги. Львів: Центр гуманітарних досліджень; Київ: Смолоскип. 2008. №6. 92 c.
15. Мудрак М. Нова генерація і мистецький модернізм в Україні. Київ, Родовід, 2018. 352 с.
16. Болт Дж. Національний за формою, інтернаціональний за змістом: модернізм в Україні. Український модернізм 1910 – 1930 : альбом. Хмельницький : Галерея. 2006. 288 с.
17. Скляренко Г. Авангард в Україні: обшири явища, етапи розвитку. Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії. 2009. Вип. 9. С. 318–322.
18. Скляренко Г. На берегах. Нотатки до українського мистецтва ХХ ст. Київ : Софія, 2007. 336 с.
19. Голубець О. М. Мистецтво ХХ століття: український шлях. Львів : Колір ПРО, 2012. 220 с., іл.
20. Федорук О. Український авангард. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ століття / ред.-упоряд. О. О. Авраменко : у 2 кн. Київ : Інтертехнологія, 2006. Кн. 1. С. 162–222.
21. Лозова. Л. Рецензія на книгу Д. Горбачова «Українські авангардисти як теоретики і публіцисти». Дух і літера. 2007. № 17-18. С. 519–527.
22. Маньковская Н. Б. Хронотипологические этапы развития неклассического эстетического сознания. Эстетика: Вчера. Сегодня. Всегда. Вып. 1. М. : ИФ РАН, 2005. С. 68–89.
23. Семиотика и Авангард: Антология. М.: Академический проект, 2006. 1168 с.
24. Авангард в культуре XX века (1900-1930 гг.): Теория. История. Поэтика: В 2 кн. / [под ред. Ю.Н. Гирина]. М.: ИМЛИ РАН, 2010. Кн. 1. 600 е., Кн. 2. 704 с.
25. Богомазов О. Живопис та Елементи. The Art and the Elements. К., 1996. 152 c.
Герман М. Модернизм. Искусство первой половины ХХ века. СПб. : Издательский Дом «Азбука-классика», 2008. 480 с.