Декоративно-ужиткове мистецтво: філософсько-освітні основи розвитку і сучасні виклики

Повний текст статті
з'явиться незабаром
Випуск вісника: 
Сторінки: 
4-11
Анотація: 

Мета статті – виявлення та аналіз філософсько-освітніх та естетичних основ розвитку декоративно-ужиткового мистецтва у контексті нових соціально-культурних викликів. Методика базована на системному підході, що синтезує методологічні принципи суміжних наук: мистецтвознавства, філософії, естетики, педагогіки з універсальними для цих наук методами історичного, типологічного та порівняльного аналізу.

Результати – визначено базові філософсько-естетичні витоки явища декоративно-ужиткового мистецтва у контексті мистецької та спорідненої дизайн-освіти , банк основоположних ідей та принципів її поступу в часовому континуумі. Виявлено напрацьовані віками соціально-культурні цінності, актуальні для різних історичних періодів і перед сучасними викликами, що постають перед мистецькоосвітньою сферою.

Наукова новизна полягає у визначенні філософсько-естетичних засад функціонування декоративно-ужиткового мистецтва у руслі мистецької та дизайн-освіти, її позачасових універсальних соціально-культурних цінностей.

Практична значимість дослідження сприятиме формуванню глибинного, філософсько-естетичного рівня світоглядного сприйняття явища декоративно-ужиткового мистецтва, мистецької та дизайн-освіти, виробленню орієнтирів щодо впровадження та проектування нових креативних ідей розвитку в мистецтві, освіті, еко-дизайні.

Сакрально-ідеалістичне спрямування творчості широкої плеяди українських митців модерну стало одноголосним підтвердженням ідеї реабілітації декоративно-ужиткового мистецтва в умовній ієрархії мистецтв. Устремління до нових цінностей на основі національних первнів породило, у свою чергу, рух за збереження та розвиток традиційного народного мистецтва, фольклору, а відтак, тотального для всієї Європи явища художньо-промислової освіти, що сформувалася на основі кристалізації естетичних принципів модерну. Митці-учасники організаційно-творчих процесів доби модерну в найактивніший спосіб проявили художньо-естетичні позиції не лише у практичній образотворчості, але і в філософському трактуванні та переосмисленні творчих ідей на теоретичному рівні. Це, у свою чергу, сприяло створенню фундаментальної бази розвитку національних мистецьких шкіл.

УДК: 
745/749:101:378
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 
  1. «Арттекстиль. Інтеграція мистецтв». Каталог виставки / керівник проєкту Ольга Луковська. Київ: Майстер книг, 2020. 64 с.
  2. Земпер Г. Техническая естетика. Москва : Искусство, 1970. 320 с.
  3. Малюца А. Народне мистецтво чи мистецький промисел? Українське мистецтво. Мюнхен. 1947. № 1. С. 31–35.
  4. Малюца А. Організація народного мистецтва (з праць Краєвого інституту Української Народної Творчости). Наші дні. 1942. Ч. 3.
  5. Мірчук І. Естетика. Мюнхен : Український Вільний Університет, 2003. 108 с.
  6. Музей-архів ім. Д.Антоновича. Новини з Академії. 1997. УВАН у США. Ч. 21. С. 3.
  7. Соловiй Ю. Чи сучасне наше сучасне мистецтво? Спроба критики виставки УСОМу у Реґенсбурзi. Арка. 1948. Ч. 3-4. С. 77-79.
  8. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини XІX – середини XX ст.: структурування, методологія, художні позиції. Львіви: Українські технології, 2005. 528 с. 742 іл.
  9. Шмагало Р. Розробка проекту створення локації культурних індустрій «Національний центр мистецтв та ремесел» на базі ЛЕКСФ / Пропозиції проектних ідей до проекту Плану заходів Стратегії розвитку Львівської області на період до 2027 року.
  10. Шмидт Ф. Художественно-педагогические факультеты. Шлях освіти. 1923. № 7–8. С. 56–71.
  11. Шпенглер О. Закат Европы. Москва, 1992. Т. 1. 719 с.
  12. Archipenko. 50 creative years. New York, 1960. 109 р .
  13. Machniewicz S. Wytyczne w pracach uczniów Wydziału Przemysłu Artystycznego przy Państwowej Szkole Przemysłowej we Lwowie, Rzeczy Piękne 1928, r. VII, nr 11, s. 131–135.