Синергія творчості Віри Чернієнко

Випуск вісника: 
Сторінки: 
125-133
Анотація: 

У статті досліджено художні та педагогічні здобутки сучасної рівненської мисткині Віри Чернієнко, що є першою в українській гуманітаристиці спробою узагальнення фактологічного матеріалу із цієї проблематики. Окреслено віхи її професійного становлення, зокрема перелік міжнародних і всеукраїнських артзаходів, у яких брала участь, а також подано відомості про персональні художні виставки. Вказано, що творчість В. Чернієнко є одним з виявів модерного процесу просування кераміки у сфери образотворчого мистецтва. Мисткиня гранично наближається до реалізації завдань образотворчого мистецтва, оскільки її роботам притаманний суто декоративний, абстрактний характер, на перший план виходять вишукані тональні й кольорові зіставлення, а також фактурні ефекти. Розкрито поступове дистанціювання Віри Чернієнко від образно-тематичних і композиційно-стилістичних стереотипів минулого в інтерпретації жіночих образів. Наголошено, що їхня фемінність розкривається через пристрасть, чуттєвість і сексуальність. Водночас вони незалежні, володіють потенціалом потужної життєдайної сили. Сукупно це творить образ жінки як лона природи – символу всієї повноти людського буття.

Досліджено, що плідну мистецьку діяльність В. Чернієнко поєднує з педагогічною, оскільки понад 20 років реалізує себе як викладачка на кафедрі образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Рівненського державного гуманітарного університету. Охарактеризовано низку студентських дипломних робіт, виконаних під її керівництвом як художниці-керамістки. Вони засвідчують вплив школи В. Чернієнко, а саме – хист розкривати латентний мистецький потенціал кераміки, а також створювати художні образи, які виходять за межі декоративної вжитковості та належать до царини високого образотворчого мистецтва.

Підкреслено, що досконале володіння широким діапазоном художніх можливостей кераміки в поєднанні з глибоко осмисленим трактуванням навколишньої дійсності й належне виконання завдань вищої школи з професійної підготовки фахівців з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва й творять ефект синергії творчості Віри Чернієнко.

УДК: 
7:(1:001)(092)
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 
  1. Від поклику до професії: каталог І Всеукраїнської художньої виставки сучасних дипломних робіт / автор вступ. статті й упоряд. В. О. Тевяшов. Дніпро : Ліра, 2018. 36 с.
  2. Войтович В. Українська міфологія. Київ : Либідь, 2005. 664 с.
  3. Голубець О. Кераміка Віри Чернієнко. Образотворче мистецтво. 2011. № 2. С. 120.
  4. Гончаренко А. Жіночі образи в сучасній міській скульптурі України. Сучасне мистецтво. 2018. № 14. С. 123–132. DOI: https://doi.org/10.31500/2309-8813.13.2018.152234
  5. Історія декоративного мистецтва України: у 5 т. Т. 5. Мистецтво ХХ – початку ХХІ століття / голов. ред. Г. Скрипник; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильського. Київ : Видавництво ІМФЕ, 2016.
  6. Творчістю та наукою утверджуєм / упор. С. І. Шевчук. Рівне : Волинські обереги, 2013. 204 с.
  7. Кераміка Віри Чернієнко. Рівне : ПП Дятлик М.С., 2012. 28 с.
  8. Образотворчість: від витоків до сьогодення: Ювілейне видання до 30-ліття кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Рівненського державного гуманітарного університету. Рівне : Відділ інформаційного та мережевого забезпечення РДГУ, 2022. 40 с.
  9. Откович К. Ілюзія свободи: образ жінки від традиціоналізму до модернізму. Київ: КАРБОН, 2010. 210 с.
  10. Положення НСХУ про І Всеукраїнську художню виставку сучасних дипломних робіт студентів вищих навчальних закладів України І – ІV рівнів акредитації за напрямом підготовки «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація». URL: https://www.facebook.com/doncxu/posts/2235382 11582966/
  11. Троцька В. Шлях до прекрасного. Український керамологічний журнал. 2002. № 1. С. 78–79.
  12. Українське БІЄНАЛЕ художньої кераміки імені Василя Кричевського. 2017: каталог / колектив авторів. Опішне : Українське народознавство, 2019. 168 с.
  13. Шеретюк Р. Керамічний живопис Віри Чернієнко. Образотворче мистецтво. 2021. № 4. С. 126–127.