Міфологічні образи та їх інтерпретації в єврейському мистецтві Східної Галичини XVIII – ХІХ ст.

Проаналізовано міфологічні образи морських створінь гіпокампуса та левіафана в єврейському мистецтві Східної Галичини. Визначено, що в єврейському мистецтві сформувалася власна символічна та знакова система, завдяки якій передавалися основні релігійні та філософські засади. Заборона антропоморфних зображень сприяла формуванню циклу анімалістичних і рослинних зображень, що ілюстрували уявлення євреїв діаспори про Землю Ізраїлю, Єрусалимський Храм, сади Едему, заповіді Тори й Талмуду. На основі вивчення творів мистецтва, зокрема збережених ілюстрацій знищених в часи Голокосту синагог у Ходорові та Гвіздеці, предметів ритуального призначення, а саме – торашилдів, указок для читання Тори, ханукальних ламп, декору надгробків-мацев встановлено, що в єврейському мистецтві сформувалася власна програма оздоблення та використання символів і знаків. Визначено особливості іконографії міфічних морських створінь. Підкреслено, що традиційне зображення гіпокампуса у вигляді напівконя-напівриби в пам’ятках єврейського мистецтва заміняли на зображення напівцапа-напівриби, напівлева-напівриби. Такі трансформації можна пояснити впливом фольклору та переосмисленням народного мистецтва. Символіка гіпокампуса пов’язана з уявленнями про море, що омиває Землі Ізраїлю, а також є метафорою переходу до райського світу. Іконографія зображення левіафана також пов’язана з його символікою: скручений в кільце левіафан є традиційним символом очікування месіанських часів, а левіафан, скручений навколо міста або окремих споруд, стає втіленням храмової концепції та алюзією сакрального простору, оскільки шкіра міфічного чудовиська буде використана для шатра праведників. Зображення гіпокампуса та левіафана на надгробках-мацевах є втіленням ідеї очікування месіанських часів і воскресіння. Дослідження символіки зображень в єврейському образотворчому та декоративному мистецтві дають можливість розуміти традиційну єврейську культуру Східної Галичини.