Картини «Козак Мамай» в контексті розвитку музичної теми українського живопису XVII–XVIIІ ст.

Музична тема в українському живописі ще не ставала предметом детального вивчення мистецтвознавців, не мали системного розгляду такі твори. Картини «Козак Мамай» є частиною музичної теми українського живопису XVII–XVIIІ ст., тому метою статті є аналіз картин «Козак Мамай», з’ясування причин появи такого образу в контексті історико-культурних обставин та особливостей музичної культури. Розвиток музичної теми у цей час суттєво пожвавлюється тим, що розвиваються побутовий, історичний та портретний жанри, отже розширювалося коло сюжетів, де були представлені музиканти та музичні інструменти. Народна картина «Козак Мамай» має походження від реалістичних портретів козаків-музикантів, яких у той час було багато у козацькому війську. Шляхом опису, аналізу, синтезу та порівняння проаналізовано особливості іконографії цих живописних зображень ХVІІІ ст., встановлено зв’язок образів цих картин з лицарською європейською традицією. Феномен козацького лицарства активно розвивався на українських землях й набув тут у XVII–XVIII ст. місцевих особливостей, глибоко вкорінився в національну культуру. Картини «Козак Мамай» слугували символами та ціннісними орієнтирам як для простого народу  стає символом, що акумулює соціально-історичні й морально-культурні норми життя українського народу. Головний зміст народної картини «Козак Мамай» має універсальні засоби передачі історичної пам’яті про лицарство, оскільки ненав’язливо трактують приклади зразкової поведінки, яка включає й гру на музичному інструменті. Дискусійним є питання які саме інструменти були в руках Козаків Мамаїв, однак зауважимо, що на початку виникнення традиції картини «Козак Мамай» художники більш детально зображали сам інструмент, способи гри на ньому, а вже пізніше у ХІХ ст. цей іконографічний атрибут набув більш узагальненого та спрощеного вигляду.