Образотворча ґенеза художньої форми Михайла Селезінки

Досліджується творчість народного художника України М. Селезінки, а саме живопис – на склі, у контексті формотворчих процесів початку ХХІ ст. Увагу приділено проблемі пошуку художньої форми, яка б акцептувала внутрішню позицію самого художника, його причетність до актуальних мистецьких процесів. Ґенеза художньої форми аналізується у зрізах мистецтвознавчої та філософської думки ХХ – ХХІ ст. (висліди практиків і теоретиків мистецтва В. Кандинського, А. Гільдебранда, К. Фідлера, Г. Вельфліна, Ґ.Зедльмайра, В. Ґофмана). На різних етапах формотворення простежено особливості структурних трансформацій «зовнішньої» та «внутрішньої» форми, їхнє смислове наповнення, художньо-образний контекст, органічний зв’язок з об’єктивною реальністю природних форм і їх пластичного узагальнення. Виявлено зміни стилістичної структури мистецького твору відповідно до тих творчих завдань, які ставив перед собою художник у кожному конкретному випадку. З’ясовано значення творчих експериментів художника в царині дослідження візуальної та художньої репрезентації світу