Художні особливості та типологія предметних мотивів і об’єктів на мацевах Східної Галичини XVI – першої третини XX ст.

Важливим мистецьким елементом або знаковим текстом давніх юдейських кладовищ є намогильні камені – мацеви. Найпоширенішими мотивами в декоративному оздобленні галицьких мацев є зооморфні, орнітоморфні та рослинні мотиви, які використовувалися також у всіх інших видах єврейського мистецтва. Зображення предметних мотивів і більших об’єктів є не менш оригінальним способом декоративного оздоблення фасадів мацев Східної Галичини XVI – першої третини XX ст. та потребує окремого ґрунтовного наукового дослідження.

Представлення цих мотивів на фасадах мацев надає глядачеві достатньо багато візуальної інформації про конкретну особу навіть без перекладу та розшифрування самого тексту епітафії, який, здебільшого, корелює та суттєво доповнює, тлумачить, інформує, розширює та уточнює символіку кам’яної різьби верхньої частини мацеви. Іноді символічне зображення не було безпосередньо пов’язане з текстом, мало винятково декоративне значення та містило традиційні юдейські символи чи знаки.

Відзначаємо прагнення майстрів-каменерізів до оригінальності, художньої індивідуальності, впізнаваності конкретного об’єкта як характерну особливість використання предметних мотивів для оздоблення мацев, а також значний вплив родинних традицій з наданням своєрідного авторського вирішення побудови композиції або майнового стану замовника з спрощенням чи ускладненням різьбленого декору та вишуканості композиції.

До нашого часу збереглося надзвичайно мало пам’яток каменерізного мистецтва XVI – XVII ст., що унеможливлює надання повної характеристики художніх особливостей меморіальної пластики, а переважна більшість збережених пам’яток були встановлені над похованнями у кінці XVIII та у XIX ст. і збереглися до першої третини XX ст. Стаття ґрунтується на матеріалах натурних досліджень давніх юдейських кладовищ у межах Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської областей, зокрема: Белза, Бродів, Болехова, Бурштина, Буська, Добромиля, Дрогобича, Заболотова, Косова, Кременця, Кутів, Миколаєва, Лешнева, Рогатина, Старого Роздолу, Сколе, Снятина, Солотвина, Станіславчика, Старого Самбора, Тернополя, Турки, Щирця, Яблунева, Язлівця та ін. У статті досліджено окремі зразки різьбленого декору, проаналізовані та описані особливості композиційних прийомів і специфіка їх художнього та пластичного вираження на фасадах давніх мацев досліджуваного реґіону.