Відео-арт Львова кінця XX – початку XXI ст.: історичний контекст становлення виду мистецтва

У статті розглянуто історичні, соціокультурні та мистецькі проблеми становлення нового медійного виду мистецтва в Україні ¾ відео-арту. В цій статті досліджено, що мистецька резервація 1980-х ¾ 90-х років не спричинила повного занепаду творчих експериментів, а навпаки ¾ утворила плідний рух протистояння молодих митців офіційному мистецтву, що вилилось у новий вид мистецтва для України ¾ відео-арт. Утворено ретроспективу найвпливовіших мистецьких процесів, фестивалів і творчих об'єднань Львова, які посприяли виникненню нових аванґардних спрямувань. Проведено аналіз виставки “Приглашения к дискуссии”, а також відкриття нових галерей які пропонували новому глядачеві ¾ нове мистецтво, серед них “Центр Європи”, “Три крапки”, “Дзига”. У 90-х роках у цих галереях відбувалися переломні для України виставки “Театр речей, або екологія предметів”, “Дефлорація” та “Виставка конгресу лікарів-українців”. Везувієм масового нонконформізму Львова став фестиваль “Вивих”, що відкрив багато нових імен у експериментальному мистецтві та відео-арті. Розглянуті персоналії львівського осередку відео-арту: Андрій Бояров, Альфред Максименко, Ганна Куц, Віктор Довгалюк, Ігор Подольчак Сергій Петлюк та ін.