Експресіоністичні тенденції у творчості Олега Мінька 1960-х років

Українське мистецтво другої половини ХХ століття розвивалося в умовах піднесення національної свідомості, становлення свободи мислення та моральних цінностей, розквіту національного руху шістдесятництва. У Львові спостерігалося пожвавлення мистецького життя, українське мистецтво прагне свободи творчості. За умов існування єдиного соцреалістичного творчого методу в радянській тоталітарній системі альтернативною формою є утвердження неофіційної мистецької освіти. Серед осередків такої освіти – «Підпільна академія К. Звіринського». У статті розглядається творчість учня школи К. Звіринського, представника львівської мистецької школи, викладача, заслуженого художника України Олега Мінька. Творчий доробок художника представлений живописними полотнами 1960-х, у яких яскраво виражена експресіоністична складова. Проведено художній аналіз живописних творів на основі підібраного візуального матеріалу. Досліджено технічні засоби у сфері живопису, які митець використав для вираження експресіоністичної мови. Проаналізовано найхарактерніші експресіоністичні роботи О. Мінька «Космічне тіло» (1963), «Біль» (1968), «Крик» (1968). Тут часто присутній образ людини – не класичний портрет, а складна експресивно-графічна інтерпретація, в якій гармонійно переплітаються авторське бачення та концептуальна складова. В обраних роботах домінує виразний контраст кольорових площин і власний погляд, що утворює виразну узагальнену та цілісну художню мову. Тенденція до узагальненого характеру та лаконізму спостерігається в багатьох роботах вказаного періоду. Провідною стала також любов до синтезу вітчизняних мистецьких тенденцій із здобутками аванґарду та власним світовідчуттям. Станкові пошуки ґрунтовно оновили засоби сприйняття твору, відіграли значну роль у формуванні іншого погляду на українське мистецтво.