Національно-романтичні прояви стилю модерн (сецесії) в українському малярстві модернізму

У статті висвітлено стильові пошуки сецесії (модерну) у контексті формотворчих принципів в українському малярстві модернізму. У роботі виявлено особливості модерну, стильові, зображальні, ідейні пошуки низки українських художників першої третини ХХ ст. Висвітлено жанрові відмінності засад модерну в українському живописі та їхній синтез іншими стильовими тенденціями. Досліджено філософське та світоглядно-естетичне підґрунтя модерну у мистецтві цього часу. У статті доведено, що потужні інспірації модерну потрапляли на наші землі через митців, які навчалися у Кракові, Відні, Мюнхені: М. Жука, Ф. Кричевського, О. Новаківського, О. Мурашка, А. Маневича. У публікації виокремлено реґіональні особливості модерну в українському малярстві: тяжіння західноукраїнських митців до монументально-декоративних релігійних композицій, а східноукраїнських ― до картин-панно на світську тематику. Також вказуються національні джерела модерну в українському малярстві, які органічно поєднуються із західноєвропейськими образно-пластичними принципами. Декоративна краса природи незмінно домінує у пейзажах А. Маневича. Він стилізує її форми, синтезуючи у своїй творчості новітні художні тенденції імпресіонізму, постімпресіонізму, модерну у поєднанні з реалістичними традиціями українського пейзажного жанру. Ф. Кричевський у своїй творчості поєднує новації модерну з декоративністю народного мистецтва. Його роботи характеризуються широтою задуму, впевненістю рисунку, увагою до деталей, епічністю образів. М. Жук близько стояв до літературного символізму і модерну, найбільше розвиваючи у власній творчості жанри декоративного панно і портрету. Художник вдається до символіки, поетизації образів, сміливо наповнюючи їх асоціаціями. Творчість В. Максимовича, як і М. Жука, демонструє зв’язки з мистецтвом модерну і символізму. Його панно – незвичні за задумом і технікою виконання – сповнені романтизму, поєднують реальне і стилізоване. Визначальна риса творчості К. Піскорського – глибина його художнього світогляду і філософічність. Врівноваженість композиційних елементів, ритмічність, геометризованість об’ємів і чітка лінійність входять до головного арсеналу виражальних засобів митця.