Ікони Новиці: іконописні пленери 2009–2015 років крізь призму сучасних тенденцій розвитку сакрального мистецтва

Розглянуто ікони, виконані учасниками семи іконописних пленерів, які проводилися щорічно впродовж 2009–2015 рр. у лемківському селі Новиця (тепер Горлицький повіт, Малопольське воєводство, Польща). Увагу звернуто на історію с. Новиця, давні ікони новицьких церков, більшість яких були створені майстрами, які працювали наприкінці XVI–XVII ст. у близьких до Новиці містечках Поворознику та Мушині, що є передумовою до відродження мистецтва іконопису у цьому регіоні. Виділено організаторів та кураторів пленерів. На прикладі творів новицьких пленерів 2009–2015 рр. привернуто увагу до тенденцій розвитку сучасної ікони, яка не обмежена рамками інтер’єру конкретного храму. За результатами вивчення цих творів, можна констатувати, що навіть упродовж короткого відтинку часу семи років виразно простежується еволюція у стилістистиці ікон: від ремінісценсій давніх творів, переважно українських, російських чи візантійських, до нової ікони, у якій творчо поєднано здобутки іконопису з тенденціями розвитку сучасного мистецтва загалом. Вивчаючи роботи учасників пленерів, також постає питання: коли ікона перестає бути іконою у класичному розумінні цього слова? Провідну роль у творенні «нової» ікони займають українські митці, які мають ґрунтовну базу традицій місцевого іконопису, яку активно розвивають на кафедрі сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Більшість українських учасників пленерів пов’язані з Академією, оскільки є її викладачами, випускниками чи студентами. Фактично львівське середовище стало каталізатором розвитку стилістики ікони на новицьких пленерах. Львівські іконописці презентують різні напрямки розвитку стилістики та іконографії, можна сказати «диктують моду», яка впливає й на творчість інших учасників пленерів. Цікаві авторські вирішення ікон, що спираються на місцеву традицію, вирізняють також білоруських та грузинських пленеристів.