Духово-естетичний синкретизм мистецтва Ярослави Сурмач-Міллс

У статті розглядається творчий доробок Ярослави Сурмач-Міллс (1925 – 2008), американської художниці українського походження. Освіту здобула у коледжі Купер Юніон. Після закінчення коледжу Ярослава Сурмач-Міллс, десять років працювала мистецьким редактором журналу «Humpty Dumpty’s Magazine for Little Children». На сьогодні її мистецтво ще не має розлогої наукової історіографії, а багатостороння творча спадщина потребує системної фахової кваліфікації. Натомість за останні роки увага до різнобічних досвідів цієї мисткині постійно зростає, про що свідчить, зокрема, організація її першої індивідуальної виставки в Українському музеї у Нью-Йорку (США) навесні 2018 р. У складі експонатів можна було побачити понад 80 творів – авторських ікон і писанок, малюнків на склі, офортів і книжкової графіки, рисунків. Відтворювальною технікою на екрані демонструвалися зразки її вітражів. У статті розглядаються різні жанрово-видові і тематичні групи творів Я. Сурмач-Міллс. Основна увага звертається на проблемі авторського стилю, в якому поєдналися висока професійна школа та самобутня інтерпретація українських етнокультурних джерел. Інтерес художниці до мотивів традиційного побуту, народної звичаєвості має глибоку етнопсихологічну основу. Вперше здійснюється спроба окреслення естетичного світогляду авторки, органічно сплавленої з її родинними коренями та емоційністю. Ярослава Сурмач Міллс у своїй творчості трансформувала традиції візантійського мистецтва та українського середньовічного іконопису. Як ілюстратор оформила книгу Гелен Кей «A Lion for a Sitter» (1969). У співпраці з перекладачкою Марі Галун-Блох ілюструвала книгу «Ivanko and the Dragon: An Old Ukrainian Folk Tale» (1969). У царині монументального мистецтва виконала вітражі до церкви св. Великомученика Димитрія в Торонто (Канада).