Музейний та виставковий простір, як цілісні категорії еволюції дизайну, є рухливими та залежними від потреб часу. Тож, предметом даного дослідження є сума вимог, які ставить час перед виставковим простором. Бо залучення людини у цей простір є найголовнішим критерієм його якості та життєдайності. Презентація історичного та культурного спадку, що є нагальною потребою цивілізованого світу, послідовно та ретельно відпрацьовується у Норвегії. Ця країна має досить цікавий досвід у цьому питанні.
Тож враховуючи рух України у спільний європейський простір, це має бути слушним для вітчизняного наукового та музейного кола. Метою дослідження є аналіз напрацювань у сфері виставкового простору Норвегії. Цей простір, виходячи із особливостей історичних обставин, складається, переважно, з музеїв краєзнавчих, археологічних та промислових. Також робота художніх музеїв у організації виставкових просторів заслуговує на увагу та вивчення. Робота для глядача та робота з глядачем розуміється як найголовніша стратегічна роль музеїв. Тоді як тактикою державної політики у цьому напрямку є активна робота з місцевими музеями і через них вже вихід у загальнодержавний музейний простір. І це дає можливість ознайомлення норвежців у різних куточках країни з найцікавішими музейними проектами. Залучення креативної методики, новітніх технологій та послідовна фахова робота з дизайном виставкового середовища, мають тут певну традицію та пропoнують високі критерії якості. Методологічна база дослідження спирається на аналітичний та системний підходи викладу матеріалу. Кроскультурний метод дослідження дає змогу для проведення певних порівняльних характеристик.
Наукова новизна запропонованого матеріалу обумовлена залученням масиву теоретичного та практичного досвіду Норвегії у питанні динаміки розвитку та варіативності виставкового простору. Цей матеріал вперше вводиться у науковий обіг в Україні. Результатом дослідження є комплексна картина сучасного виставкового простору Норвегії, яка базується на низці конкретних прикладів. Досягнуті результати можуть стати плідним підґрунтям для переосмислення роботи з виставковим простором в Україні та наповнення його креативними ідеями, що здобудуть гідну реалізацію.
1. Бойчук О. Пространство дизайну. Харьков: Новое слово, 2013. 367 с.
2. Даниленко В. Дизайн. Харків : Видавництво ХДАДМ, 2003. 320 с.
3. Лоренц Я., Сколник Л., Бергер К. Дизайн выставок: практическое руководство. Москва: АСТ, 2008. 256 с.
4. Музей сучасного мистецтва Аструп Фернлей. U RL: h ttps://www.afmuseet.no ( дата з вернення: 23.02.2021)
5. Норріс Л., Тісдейл Р. Креативність у музейній практиці. Київ: Музейний простір. 2017. 192с.
6. Прейс музей. URL : https://www.preusmuseum. no (дата звернення: 23.02.2021)
7. Сом-Сердюкова О. Сучасний музей України: зміст – форма. Магістеріум: науковий збірник Національного університету «Києво-Могилянська академія». Культурологія. 2005. Вип. 19. С. 51–54.
8. Тобелем Ж.-М. Нова епоха музеїв. Київ : Музейний простір, 2018. 320 с.
9. Художній музей Cтавангера. URL : http:// stavangerkunstmuseum.no (дата звернення: 23.02.2021)
10. Яковець І. Художній музей ХХІ століття. – Черкаси: Видавець Вовчок Ольга, 2016. 464 с.
11. Aarseth E.-T., Kjøs P.Gustav Vigeland. Angsten står i sofaen. Oslo, 2019. 64 s.
12. Eriksen A. Museum. En kulturhistorie. Oslo: Pax Forlag, 2009. 250 s.
13. MUNCHMUSEET. Prorgamm 2015–2019. Oslo. 60 s.
14. MUST – Museum Stavanger. Programm 2016– 2019. Stavanger.
15. Norsk Oljemuseum. Et Petrorama. Stavanger, 2000. 50 s.
16. Rounds, J. Strategies for the Curiosity-Driven Museum Visitor. Curator: The Museum Journal. 2004. Vol. 47. N 4. P. 389–412.