Маска-образ в сценографії Китаю:специфіка, типологія, мистецькі трансформації

Зроблено спробу представити загально­культурний феномен маски-образу в китайському театральному мистецтві, її місце і значення в творенні сценографії, окремі аспекти класифікації, семантики та моделювання. Багатовікове існування маски становить собою винятково самобутній, складний та специфічний вид театрального мистецтва, етнокультурна та просто­рово-часова парадигма якого є яскравим доказом винятковості цієї культури. Методика дослідження китайських сценічних масок шляхом структурування за функціями та їхнього історичного перетворення методами стильових трансформацій є ефективною при створенні сучасних театральних колекцій та дизайну сувенірної продукції. Особливості тради­ційного ритуально-обрядового використання масок визначаються головним джерелом для історичних та сучасних творчих пошуків авторських та регіональних шкіл цього мистецтва. Маска у східних і зокрема у китайській культурі визначається як основний помічник театральної гри. Нині як і в минулому, це не просто художній атрибут театрального костюму актора, а узагальнюючий культурний код своєї епохи, що володіє великим багатством художньо-смислових можливостей. Зміни художнього трактування та використання на сцені, пластика форми, спосіб носіння завжди були віддзеркаленням змін у суспільстві,таким чином майстри новаторських образних рішень маски живо та активно реагували на розвиток сценічного мистецтва.

Метою дослідження є представити основні напрямки наукового опрацювання театральної маски в китай­ській культурі в контексті трансформації сценічного мистецтва.