«Майстер парадоксальної естетики»: творчість Олега Мінька за матеріалами персональних виставок 2014–2022 рр.

Випуск вісника: 
Сторінки: 
73-87
Анотація: 

Проаналізовано живопис і графіку (пастелі) О. Мінька, які були продемонстровані на виставках у Львові та Києві протягом 2014–2022 рр., вже після смерті художника. Ці твори займають вагоме місце в контексті поступу української художньої культури загалом і в розвитку львівської мистецької школи другої половини ХХ — початку ХХІ ст. зокрема. Мета дослідження — проаналізувати основні творчі здобутки О. Мінька. Наукова новизна: низку творів художника на останніх персональних виставках було продемонстровано вперше, їх введено в мистецтвознавчий дискурс: серію ранніх абстрактних композицій початку 1960‑х рр. у техніці казеїнової темпери, що були створені під впливом підпільної школи К. Звіринського; серію графічно-­живописних аркушів 2000‑х рр. в техніці пастелі; композиції створені в останні роки життя митця в техніці олійного живопису. Здійснено нове прочитання творчості митця. Використано такі методи дослідження: біографічний, порівняльно-­історичний та метод художнього аналізу. Сукупність цих прийомів сприяла формуванню «мистецтвознавчого портрета» О. Мінька. Частково застосовано естетичний метод, коли йдеться про естетичні категорії. Публікація пов’язана з дисертаційним дослідженням творчості О. Мінька, яке проводить Д. Пшеничний. Донька О. Мінька, художниця І. Муращик опікується творчою спадщиною батька, виступає співорганізатором виставкових проєктів, пов’язаних з його творчістю, і здійснює науково-­популярне висвітлення мистецьких традицій батька. Творчість художника відома в Україні, репрезентована за кордоном. Користується увагою колекціонерів, державних і приватних музейних інституцій. З упевненістю можна ствердити, що О. Мінько — музейний художник. Результати. Виставки відомих і маловідомих творів О. Мінька протягом 2014–2022 рр. дали змогу здійснити їх мистецтвознавчий аналіз та з’ясувати значення творчих здобутків художника. Висновки. У творчості художника прочитується нове осмислення мистецьких засад аванґарду і модернізму, національного образотворення, це визнаний художник нонконформіст-­шістдесятник, з яскраво вираженою експресіоністичною мовою художнього вислову. Його творам притаманна загострена форма виразження та певне драматичне начало. Помітно, що значна частина мистецького доробку автора створена на сакральну тематику, і ці твори втрачають культове призначення та набувають суто естетичного змісту, філософського підтексту. В техніці пастелі художник створював камерні абстрактні та жанрові композиції (натюрморт, пейзаж, портрет), які часто повторював з незначними змінами у більших форматах олійною фарбою. Пастелі О. Мінька можуть виступати самодостатніми творами графічно-­живописного мистецтва, вони вражають співвідношенням і багатством кольорів, лінійними підкресленнями, несподіваними композиційними вирішеннями.

УДК: 
75.03 (477) “19/20” (092)
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 
  1. Братюк Н. Експресіоністичні тенденції у творчості О. Мінька 1960‑х рр. Вісник Львівської національної академії мистецтв. Львів: ЛНАМ, 2020. Вип. 43. С. 64–73.
  2. Волошин Л. Олег Мінько: машинописний друк. Львів. 2009. 2 с.
  3. Голубець О. Біль його душі. Артанія. 2009. № 4. С. 44–49.
  4. Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом. Мистецьке середовище Львова другої половини ХХ століття. Львів: Академічний експрес, 2001. 176 с.
  5. Єременко С., Пшеничний Д. Диктофонний запис інтерв’ю зі скульптором Р. Петруком у майстерні митця на вул. Тернопільській, 1-А у Львові, березень 2009 р.
  6. Калинець І., Петрук Р. Запис про виставку О. Мінька: книга відгуків приватної галереї Г. Боумена. Львів, 2016.
  7. Коваль Я. Не стільки зрозуміти — відчути. Львівська пошта. 2009. № 103. URL: https://www.lvivpost.net/kultura/n/5496 (дата звернення: 25.05.2022).
  8. Козирєва Т. «Майстер парадоксальної естетики». День. 29.11.2016. URL: https://m.day.kyiv.ua/uk/article/taym-aut/mayster-­paradoksalnoyi-estetyky (дата звернення: 20.05.2022).
  9. Левчук Л., Оніщенко О. Основи естетики: навч. посіб. Київ: Вища школа, 2000. 272 с.
  10. Медвідь Л. Світ і малярство О. Мінька: буклет виставки «О. Мінько. Ретроспекція». Львів: Національний музей у Львові, 2015.
  11. Мисюга Б. Герметичне коло К. Звіринського: альбом-­монографія / передмова В. Корсак. Луцьк-­Львів: МСУМК, ЛНАМ, Коло, 2019. 280 с.
  12. Мисюга Б. Львівське неофіційне мистецтво 1950‑х — 1980‑х. Ukrainian Unofficial URL: http://archive-uu.com/storage/files/uulviv-last.pdf. (дата звернення 23.05.2022).
  13. Мисюга Б. Степова Атлантида О. Мінька. Zbruč. URL: https://zbruc.eu/node/61173?theme=new_zbruc (дата звернення: 19.05.2022).
  14. Олег Мінько. Живопис як молитва: есей, альбом / ідея видання і текст С. Єременко. Київ-­Львів: ТОВ Сіті Прес Компані, 2010. 296 с.
  15. Олег Мінько: каталог творів і бібліографія / уклад. та авт. вступ. ст. Л. Шпирало-­Запоточна. Львів: Афіша, 1998. 48 с.
  16. Олег Мінько: мої ієрархії: кат. вист. проекту / упоряд. і текст Б. Мисюга. Львів-­Київ: ArtHuss, 2018. 56 с.
  17. Петрова О. Естетика парадоксів. День. 25.11.2021. URL: https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/estetyka-­paradoksiv (дата звернення: 20.05.2022).
  18. Петрова О., Штогрин І., Клочко Д. Запис про виставку О. Мінька: книга відгуків приватної мистецької галереї «АВС-арт». Київ, 2021.
  19. Пшеничний Д. Диктофонний запис з відкриття виставки картини О. Мінька «Діти Крут» 20.02.2018 у Національному музеї-­меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
  20. Пшеничний Д., Муращик І. Диктофонний запис з відкриття виставки «Олег Мінько. Графіка». 22.11.2016 р. у галереї Г. Боумена. Львів.
  21. Тайнопис Олега Мінька: каталог / упоряд. Ю. Бойко. Львів: Компанія Ґердан, 1998. — 32 с.