Нова сценографічна система у творчості та педагогічній діяльності художників театру «Березіль» першої половини ХХ ст.

Випуск вісника: 
Сторінки: 
48-53
Анотація: 

На початку ХХ ст. відбувся перехід до третьої системи оформлення вистав – образотворчої режисури. Головною пропозицією цієї системи було створення візуально-пластичних образів основного конфлікту, ідеї та теми вистави. Основною функцією сценографії в системі образотворчої режисури стала персонажна функція.

В Україні становлення нової сценографічної системи образотворчої режисури та української школи сценографії збіглося у часі з утвердженням у європейському театрі статусу режисера як автора театрального твору. Просторові пошуки європейських режисерів і сценографів окреслили магістральні шляхи розвитку вітчизняної сценографії у напрямку нових форм просторової інтеграції дійства.

Майстри української сценографії, акумулюючи попередній досвід європейського та вітчизняного театрального мистецтва на початку ХХ ст., активно розбудовували нові підходи до втілення візуального образу дії за законами образотворчої режисури.

Флагманом цих пошуків став театр «Березіль», що його створив під назвою «Молодий театр» 1916 року реформатор традиційного українського театру, актор, режисер і педагог Лесь Курбас. Завдяки запровадженню в театральну практику його власного мистецького «методу перетворення», принципів режисерського театру та відкриттю при театрі студії для акторів, режисерів, драматургів і сценографів, уперше в українському мистецтві сценографії знайшли своє місце ідеї образотворчої режисури в системі театрального синтезу. За тривалий період співпраці Л. Курбас та сценограф «Березоля» В. Меллер створили понад 30 постановок вітчизняної та світової драматургії, а також виховали плеяду молодих режисерів і сценографів. Макетна майстерня стала першою в Україні сценографічною школою художників нового типу, орієнтованих на взаємодію з режисерами. Вона народжувалася в середині експериментального, освітнього та виробничого процесу і формувала унікальні риси «березільської» сценографічної школи, що сповідувала принципи образотворчої режисури в системі театрального синтезу.

УДК: 
792.071.1:37.01](477)*19*
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 
  1. Веселовська Г. Дванадцять вистав Леся Курбаса: навч. посібн. Київ : ДЦТМ ім. Леся Курбаса, 2005. 316 с.
  2. Врона І. Анатоль Петрицький. Альбом. Київ : Мистецтво, 1968. 189 с.
  3. Галицкий В. Театр моей юности. Ленинград : Искусство, 1984. 284 с.
  4. Єрмакова Н. Формування першої української режисерської школи у контексті інтегративних процесів української культури ХХ ст. Інститут проблем сучасного мистецтва Академії мистецтв України. Інтертехнологія. Київ, 2006. С. 221-301.
  5. Курбас Лесь. Статьи. Литературное наследие. Москва : Искусство, 1987. 224 с.
  6. Лабинский М., Танюк Л. Лесь Курбас. Статьи и воспоминания о Лесе Курбасе. Литературное наследие. Москва : Искусство, 1987. 463 с.
  7. Меллер В. Макетна майстерня «Березіль». Глобус. 1925. № 4. С. 163–164.
  8. Черкашин Р. Лист до Н. Єрмакової від 10.11.1989. Архів театру «Березіль».