Вплив структуралізму на формування сучасного українського пластичного мистецтва

У статті розглянуто вплив структуралізму на формування українського пластичного мистецтва другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Насамперед ідеться про творчість художників, що працюють у галузі образотворчого і декоративного мистецтва та використовують дерево. Проаналізовано визначальні принципи структуралізму на основі праць сучасних дослідників. Розглянуто різноманітні структуралістські підходи у культурології, філософії та мистецтві. Для глибшого розуміння природи українського пластичного мистецтва окреслено передумови розвитку структуралізму в образотворчому мистецтві на основі творчої революції К. Моне та глибокого структурного дослідження природи через геометрію П. Сезана. Підкреслено важливість творчих експериментів П. Мондріана та введеного ним поняття неопластицизму. Проаналізовано структуралістські маніфести Ч. Бідермана, Е. Борнштейн та Е. Вілмотт. Досліджено творчий метод структурних рельєфів канадського художника українського походження Р. Костинюка, його інспірації та власні концепції конструйованих композицій на основі геометричних форм. У протиставленні до регулярних механічних одиниць і нового технічного матеріалу в структурних скульптурах Е. Зеленака виявлено використання біоморфних форм, побудованих на основі повторення модулів. Згадано конструйовані полотна із складених яскравих площин Д. Самила. Стаття демонструє важливість явища нонконформізму в українському мистецькому середовищі. Зосереджено увагу на індивідуальних особливостях застосування теоретичних напрацювань в образно-пластичних авторських моделях сучасних українських художників. Виявлено низку художніх інтерпретацій та стилістичних особливостей у формуванні пластичного мистецтва в Україні другої половини ХХ – початку ХХІ ст. Розглянуто творчість українських і діаспорних художників, які працювали і продовжують працювати у другій половині ХХ – на початку ХХІ ст. в Україні та поза її межами: Р. Костинюк, Е. Зеленак, Д. Самила, С. Савченко, І. Стеф’юк, В. Андрушко, Є. Тітенков, Н. Симотюк, Д. Шавала, А. Савчук, І.Соловйов.
Мета дослідження – виявити і дослідити вплив структуралізму на формування сучасного українського пластичного мистецтва; проаналізувати творчість художників, які використовували структурний метод у своїх роботах. 
Методика дослідження: використано методи спостереження, порівняння, аналогії, експерименту, формального аналізу та синтезу.
Актуальність і наукова новизна. В українській мистецтвознавчій науці поняття «структуралізм» в об’ємно-просторових конструкціях, скульптурі, пластичному мистецтві на сьогодні залишається малодослідженим і потребує глибшого вивчення зв’язків між намірами митця, матеріалами, а також історично-культурним контекстом, у якому було створено художній твір. Вивчення впливу структуралізму на сучасну українську скульптуру та інші види пластичного мистецтва, які формуються на основних принципах структурного методу – код, знак, структура, символ, колір, відкриває новий критичний підхід до тлумачення творчих експериментів як ідентифікатора абсолютно нової художньої парадигми.