1. Архів випусків
  2. № 51 / 2023

Мистецький осередок живописців у Львові XVIII століття: специфіка формування та функціонування

10.37131/2524-0943-2023-51-6
PDF icon visnyk-lnam-no-51-2023-yaryna-lysun-54-62.pdf
Автор(и): 

Ярина Лисун

здобувач Львівської національної академії мистецтв
https://orcid.org/0000-0002-5620-2889
Випуск вісника: 
№ 51 / 2023
Сторінки: 
54-62
Анотація: 

На основі проаналізованих наукових праць вітчизняних і польських дослідників, із застосуванням загальнонаукових методів аналізу та синтезу, узагальнення та системно-структурного аналізу, порівняльно-історичного, проблемно-тематичного, описового та методу історико-хронологічного підходу, розкрито питання розвитку, особливостей формування та функціонування львівського мистецького осередку, зокрема, середовища львівських живописців у XVIII ст. Основу для майбутнього мистецького осередку заклав приїзд у 30–40-х рр. XVIII ст. до Львова іноземних майстрів, вихідців переважно з Італії, південної Німеччини та Моравії. Щодо специфіки формування та зміцнення львівського мистецького осередку, то це відбувалось переважно шляхом налагодження професійних і родинно-товариських стосунків між художниками. Зміцнення останніх полягали у відвідуванні релігійно-родинних урочистостей один одного (хрестини або шлюб). Запрошували бути свідками не тільки художників, але й їхніх дружин, сестер, братів чи дорослих дітей. Таке налагодження взаємних контактів позитивно сприяло захисту особистих інтересів митців та їхніх родин. Щодо функціонування мистецького середовища, то воно відбувалось на основі співпраці митців. 
У статті розкривається питання способу професійної взаємодії митців, переважна більшість яких вже у другій половині XVIII ст. працювала способом «на об’єднання», хоч діяльність цехів ще на той час не припинялася, і вони досі мали вагомий вплив на мистецьке життя тогочасного Львова. Це сприяло виникненню численних протистоянь і конфліктів між цехами та вільними митцями. Також у статті висвітлюється питання соціального статусу та громадської діяльності мистців, яка полягала у несенні урядової служби в єдиному доступному для ремісників і художників органі управління – Колегії сорока мужів, виконуючи обов’язки війта чи лавника. Серед таких урядовців зустрічається велика кількість живописців, які були задіяні в органах влади передмістя або міста Львова. Також на основі аналізу досліджень вітчизняних і польських науковців у статті здійснюється спроба доповнення та систематизації списків активних у той період львівських митців, зокрема живописців, новими досі невідомими нам іменами, що дає можливість ширшого погляду на питання формування та функціонування у XVIII ст. львівського мистецького осередку. Проведена робота дає глибше розуміння складних процесів, що відбувались у культурно-мистецькому житті Львова XVIII ст.

Ключові слова: 
мистецьке середовище Львова XVIII ст., провінційність мистецького середовища, товариські та професійні стосунки між художниками, діяльність цехів і вільних художників, соціальний статус художників, громадська діяльність художників.
УДК: 
7.071.1.:75.051/.052(477.83-25)”17”
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 
  1. Александрович В. C. Малярство. Історія української культури : у 5 т. / ред. В. А. Смолій. Київ : Наукова думка, 2003. Т. 3. С. 874–910.
  2. Вуйцик В. С. Будівельний рух у Львові другої половини XVIII століття. Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів : Праці Комісії архітектури та містобудування, 2001. Т. 241. С. 113–125.
  3. Жолтовський П. М. Художнє життя на Україні в XVI – XVIII ст. : монографія. Київ : Наукова думка, 1983. 177 с.
  4. Левицька М. К. Австрійський “мистецький десант”: іноземні художники у Львові на зламі XVIII–XIX століть. Ї. Львів, 2009. №58. URL: https://www.ji.lviv.ua/n58texts/levycka.htm (дата зверненння: 01.11.2023).
  5. Левицька М. К. Теорія культурного трансферу у мистецтвознавчих дослідженнях: можливості для аналізу творчої біографії. Народознавчі зошити. 2019. №6 (150). С. 1598–1605. DOI: doi.org/10.15407/nz2019.06.1598
  6. Лильо О. М. Діяльність представників монументального живопису західноєвропейської традиції у Львові XVIII ст. Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Львів, 2008. № 1 (10). С. 96–104.
  7. Лильо О. М. Львівське середовище малярів 30–50-х років XVIII ст. Бюлетень Львівського філіалу Національного науково-дослідного реставраційного центру України. Львів, 2006. № 8. С. 34–39.

8.Овсійчук В.  А. Майстри українського бароко. Жовківський художній осередок : монографія. Київ : Наукова думка, 1991. 400 с.

  1. Центральний державний історичний архів України. Львів, 52/2/131. Спр. 149. Арк. 1139.
  2. Bernatowicz A. Radziłowski Krzysztof. Słownik Artystów Polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966). Malarze, rzeźbiarze, graficy.Warszawa, 2007. T. 8. S. 192–193.
  3. Betlej A., Krasny P. Późnobarokowe wyposażenie kościoła oo. Bernardynów w Radecznicy. Sztuka dawnej ziemi chełmskiej i województwa bełskiego / Red. P. Krasny. Kraków : Universitas, 1999. S. 83–110.
  4. Betlej A. Źródła do siedemnasto- i osiemnastowiecznych dziejów artystycznych kościoła i klasztoru oo. Bernardynów w Sokalu. Sztuka dawnej ziemi chełmskiej i województwa bełskiego / Red. P. Krasny. Kraków : Universitas, 1999. S. 64–81.
  5. Czolowski A. Pogląd na organizacyę i dzialalność dawnych władz miejskich do 1848 r. Miasto Lwów w okresie samorządu 1870-1895. Lwów, 1896. S. 22–84
  6. Dworzak A. Genialny twórca czy zmyślny przedsiębiorca? Studium z problematyki twórczości wielkich warsztatów artystycznych na Rusi Koronnej w XVIII wieku. Maska. Kraków, 2011. № 12. S. 131–141.
  7. Dworzak А. Lwowskie środowisko artystyczne w XVIII wieku w świetle ksiąg metrykalnych i sądowych. Kraków, 2018. 514 s.
  8. Eljaszewski M. Cerkiew p.w. Św. Apostołów Piotra i Pawła we Lwowie. Wiadomości konserwatorskie. Lwów, 1925. № 4. S. 121–124.
  9. Gebarowicz M. Prolegomena do dziejów lwowskiej rzezby rokokowej. Artium Quaestiones. Poznan, 1986. T. 3. S. 5–46.
  10. Hornung Z. Stanisław Stroiński 1719–1802. Zarys monograficzny ze szczególnym uwzględnieniem działalności artysty na polu malarstwa ściennego. Lwów : Nakładem Tow. Naukowego, 1935. 157 s.
  11. Jaszowski S. O malarzach, którzy lub we Lwowie pracowali, lub których dzieła tu się znajdują. Rozmaitości, Pismo dodatkowe do Gazety Lwowskiej. Lwów, 1831.
  12. Jaworski F. O szarym Lwowie. Lwów-Warszawa, 1916. 245 s.
  13. Mańkowski T. Giuseppe Carlo Pedretti і jego polski uczeń. Buletyn Historii Sztuki. 1954. R. XVI, № 2. S. 251–257.
  14. Mańkowski T. Lwowski cech malarzy w XV i XVII wieku. Lwów, 1936.
  15. Mańkowski T. Przeistoczenie katedry za arcybiskupa Sierakowskiego i owcześni rzeźbiarzy we Lwowie. Sprawozdania Towarzystwa Naukowego we Lwowie. Lwów, 1935. Nr. 2., Z. 1.
  16. Michalczyk Z. Rybkiewicz Józef. Słownik Artystów Polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966). Malarze, rzeźbiarze, graficy. Warszawa, 2013. T. 9. S. 324.
  17. Mironowicz A. Bractwa cerkiewne na terenie Wielkiego Księstwa Litewskiego w XV – XVIII wieku. Elpis. Białystok, 2012. № 14. S. 307–368.
  18. Papeé F. Historia miasta Lwowa w zarysie. Lwów-Warszawa : Książnica Polska, 1924. 286 s.
  19. Prószyńska Z. Eckstein (Ebstein, Elsztein, Eksztein, Ekszten, Ekszteyn, Expien, Exten) Sebastian. Słownik Artystów Polskich i obcych w Polsce działających (zmarłych przed 1966). Malarze, rzeźbiarze, graficy. Warszawa, 1975. T. 2. S. 155–156.
  20. Ptašnik J. Dokumenty objaśniające Quadragintawirat w Krakowie i we Lwowie. Kwartalnik Historyczny: Organ Towarzystwa Historycznego, 1925. № 39, z. 1. S. 315–317.
  21. Ptaśnik J. Walki o demokratyzacje Lwowa od XVI do XVIII wieku. Kwartalnik Historyczny: Organ Towarzystwa Historycznego, 1925. № 39, z. 1. S. 228–257.
  22. Rastawiecki E. Słownik malarzów polskich. Warszawa, 1850. Т. 1. S. 8.
  23. Rastawiecki E. Słownik malarzów polskich. Warszawa, 1850. Т. 2. S. 201.
  24. Rastawiecki E. Słownik malarzów polskich. Warszawa, 1850. Т. 3. S. 350.
  25. Witwińska M. Topografia i kierunki malarstwa ściennego w Polsce w połowie XVIII w. Biuletyn Historii Sztuki. 1981. Rok XLIII, № 2. S. 180–202.