Портретний жанр Богдана Бринського в контексті національної ідентичності українського живопису

Портретний живопис і до сьогодні залишається важливим жанром у вітчизняному малярстві. Метою статті є привернення уваги не лише до композиційно-образного вирішення творів портретного жанру в творчості Б. Бринського, а й окреслення проблеми відсутності популяризації національних еліт в сучасному українському суспільстві. У статті висвітлено особливості національної ідентичності візуального мистецтва країни в творах портретного жанру відомого івано-франківського художника Б. Бринського. Наголошено, що портретний живопис є одним з важливих способів фіксувати видатних персон доби кожної держави, творчо інтерпретувати образи відомих історичних осіб, висвітлювати питання культурної та національної ідентифікації нашого суспільства. Стаття подає не лише характеристику творчого шляху митця Б. Бринського, його основні твори у портретному жанрі, а й розглядає проблему відсутності популяризації національних еліт в сучасному українському суспільстві. Відзначено, що творчість Б. Бринського вдало поєднує реалістичні твори та роботи виконані на засадах модернізму та постмодернізму, які митець перейняв у своїх наставників М. Зорія та О. Заливахи. Портретні твори Б. Бринського переважно мають синергетичний характер у представленні візуального образу портретованого, сприяють усвідомленню національної та культурної ідентичності українців через деталі в композиціях. Проаналізовано портрети різних років творчості Б. Бринського, серед яких виокремлено серію портретних творів з образами Т. Шевченка, художника О. Заливахи, письменника Ю. Андруховича, героя Небесної сотні Р. Гурика та інших. Відзначено вміння художника відчути масштаб світогляду моделі, а також передати глибоку повагу до відомих представників свого народу, що сприяє усвідомленню національної та культурної ідентичності українців сьогодні.