Розглянуто та проаналізовано центральні чинники, що формували мистецьке середовище Львова в період 1960–1980-х років і вплинули на характер художніх трансформацій наступних десятиліть. Простежено, як традиція, опір, відновлення культурної пам’яті та активізація міжкультурних комунікацій в умовах тоталітарного режиму сприяли розвитку мистецького середовища Львова та формуванню його унікальної регіональної специфіки. Традиція розглядається в контексті неперервності модерністської традиції та її збереження, що стало можливим завдяки діяльності митців з європейським довоєнним мистецьким досвідом, які працювали в умовах, коли модернізм був витіснений з офіційного канону в підпілля, де продовжував розвиватися в альтернативних академіях та художніх групах. Висвітлено нонконформізм як форму опору офіційному соцреалістичному канону, він став важливим чинником змін та сприяв розвитку творчої свободи в неофіційних мистецьких осередках. Продемонстровано, як відновлення культурної пам’яті активізовувалось у періоди умовної лібералізації та згасало в періоди репресивної політики влади. Ці процеси зумовили повернення в дискурс імен українських митців першої половини ХХ століття, осмислення історичних травм та спроби збереження спадкоємності культурного процесу через тимчасові ініціативи та малотиражні публікації. Висвітлено вплив міжкультурних комунікацій між львівськими митцями та художниками з інших радянських республік, що відіграло помітну роль у зміні творчої парадигми. Методологічну основу дослідження становлять історико-культурний, порівняльний та міждисциплінарний підходи, які дозволили розглядати зазначені явища у широкому контексті. Науковою новизною є аналіз комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників, що визначали розвиток мистецького середовища Львова в умовах радянського режиму та сформували підґрунтя для поступового розширення творчої автономії, що вплинула на характер трансформації художнього процесу другої половини 1980-х – початку 1990-х років.
Мета статті – висвітлити та проаналізувати фактори, що вплинули на розвиток мистецького середовища Львова 1960–1980-х років, зокрема в контексті традиції, опору, відновлення культурної пам’яті та міжкультурних комунікацій.
- Авраменко О. Зміни парадигми функціонування образотворчого мистецтва в Україні 1950-х – 2005-го років. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. : у 2 кн. Київ, 2006. Кн. 2. С. 193–239.
- Вишеславський Г. Нонконформізм: Андеґраунд та «неофіційне мистецтво». Художня культура. Актуальні проблеми: Наук. зб. Київ : Вид. дім А+С. 2006. № 3. С. 171–198. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/khud_kult_2006_3_16 (дата звернення: 26.02.2025)
- Голубець О. Магія третього виміру: скульптурна пластика кінця ХІХ – початку ХХІ століття. Львів : Kolir PRO, 2020.
- Голубець О. Між свободою і тоталітаризмом: Мистецьке середовище Львова другої половини XX століття. Львів : Академ. експрес, 2001. 176 с.
- Гончарук В. Образ людини в скульптурній пластиці малих форм другої половини ХХ століття: творчі пошуки львівських художників-нонконформістів. Вісник ЛНАМ, 2021. Вип. № 45. С. 124–130.
- Ложкіна А. Перманентна революція. Мистецтво України XX – початку XXІ століття. Київ : ArtHuss, 2019. 544 c.
- Матковська І. Вплив світоглядних і мистецьких засад Романа Сельського та Карла Звіринського на формування творчої особистості Зеновія Флінти. Вісник ЛНАМ, 2017. Вип. 31. С. 284–294.
- Мисюга Б. Львівське неофіційне мистецтво середини 1950-х – 1980-х рр. Дослідження. 2020. URL: https://archive-uu.com/ua/city/lviv (дата звернення: 22.02.2025)
- Мусій М. Соцреалізм і художник: проблема вибору. Львівський досвід 1960–1980-х рр. Наукові записки. 2009. Т. 88. С. 71–74. URL: https://ekmair.ukma.edu.ua/server/api/core/bitstreams/6123721f-164f-451d-b0c3-cf65492dd5bc/content (дата звернення: 15.02.2025).
- Нога О., Яців Р. Мистецькі товариства, об’єднання, угруповання, спілки Львова (1860–1998): Матеріали до довідника. Львів : Українські технології, 1998. 128 с.
- Сидоренко В. Візуальне мистецтво від авангардних зрушень до новітніх спрямувань: Розвиток візуального мистецтва України XX – XXІ століть. Київ : ВХ [студіо], 2008. 187 с.
- Скляренко Г. Українське мистецтво другої половини ХХ століття: офіційне vs неофіційне, конформізм vs нонконформізм (проблеми інтерпретації художнього досвіду). Студії мистецтвознавчі. 2018. № 4. С. 111–117. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/StudM_2018_4_13 (дата звернення: 3.03.2025)
- Смирна Л. Століття нонконформізму в українському візуальному мистецтві. Ін-т проблем сучасного мистецтва НАМ України. Київ: Видавництво «Фенікс», 2017. 480 с.: іл. URL: https://shron1.chtyvo.org.ua/Smyrna_Lesia/Stolittia_ nonkonformizmu_v_ukrainskomu_vizualnomu_mystetstvi.pdf (дата звернення: 26.02.2025).
- Смирна Л. Український мистецький нонконформізм. Нариси з історії образотворчого мистецтва України ХХ ст. : у 2 кн. Київ, 2006. Кн. 2. С. 5–76.
- Шепеть Т. М. Станкова графіка Львова 1990 – 2000-х років: національна специфіка та європейський мистецький контекст : автореф. дис. ... канд. мистецтвознавства : 17.00.05 / Львів. нац. акад. мистецтв. Львів, 2020.
- Шпонтак Т. Українська кераміка на міжнародних мистецьких акціях 1970-х – 1980-х років. Вісник ЛНАМ. Вип. 26. 2015. С. 219–225.
- Шумилович Б. Відмовляючись від соціалізму: альтернативні простори Львова 1970–2000-х років. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 2013. Вип. 23. С. 602–614. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uks_2013_23_53 (дата звернення: 21.04.2023).
- Яців Р. Львівська графіка 1945–1990. Традиції та новаторство. Київ : Наукова думка, 1992. 120 с.