Періодизація історії української культури ХІХ ст.: основні моделі

 У статті досліджено історіографічні напрацювання щодо періодизації історії української культури ХІХ ст. Перша модель – періодизація культурно-національного відродження в Україні ХІХ ст.: академічний (час збирання культурно-історичної спадщини); організаційний (час створення національних культурно-просвітніх організацій); політичний (час творення партій та інших організацій, які уможливлюють участь нації у політичних процесах). Основна ідея цієї періодизації полягає у тому, щоби показати процеси націотворення та державотворення в Україні ХІХ ст. через появу та розвиток нових явищ у культурі. Друга модель – загальноєвропейська культурно-історична періо-
дизація, яка виокремлює два основні періоди історії культури ХІХ ст. – Романтизм і Позитивізм. Охарактеризовано Романтизм як період у розвитку культури першої половини ХІХ ст. Романтичне трактування культури докорінно відрізнялося від просвітницького. Надзвичайно високо була оцінена національно-етнічна (народна, фольклорна) культура на противагу просвітницькій ґлорифікації елітарної культури. Доба Позитивізму – це час реалістичного мистецтва, час культу емпіричних наукових знань, сцієнтизму, глибокої віри в технічний, історичний та культурний прогрес. Культурно-просвітницька діяльність під гаслом «органічної праці» для народу і над народом втілила в життя позитивістичну ідею суспільного утилітаризму та прагматизму.