Художній образ в ювелірному мистецтві України ХХІ СТ.

У статті досліджено сучасні тенденції українського ювелірного мистецтва. Прослідковано унікальний творчий шлях митців ХХІ ст.: Станіслава Вольського, Людмили Комелькової, Ірини Карпової, Юрія Кочубеєва і Тараса Шалашного. Проаналізовано передові ідеї у творчості цих ювелірів та складові авторської манери.

Виявлено художній метод, що дозволяє закріпити нові тенденції у моді десятиліть – поєднання класичної ювелірної школи та авангарду. З’ясовано, що сучасним трендом стали не прикраси, а боротьба зі стереотипами, яку вони демонструють. Це розширило творчий діапазон митців, що тепер охоплює напрями «театру на столі», інтер`єрної скульптури, лакової мініатюри. Не лише прикраси, а й самодостатні твори мистецтва характеризують сучасну ювелірну справу як новаторську й прогресивну. Попри діяльність творчих колективів, більш вагома роль у цьому належить самостійним художникам-ювелірам.

У статті проаналізовано флористичні образи С.Вольського. Зокрема, інновації художньої форми в експериментальному поєднанні емалі та гутного скла. Розглянуто напрям «романтичного авангарду» І.Карпової. Описано найвідомішу роботу Ю.Кочубеєва – інтер`єрну скульптуру «Скорпіон». Узагальнено відомості щодо асортименту творів, їхньої приналежності до музейного фонду «Сучасне ювелірне мистецтво України».

На основі аналізу виставкових творів з`ясовано, що сучасний напрямок ювелірної творчості орієнтований на експеримент, а не на покупця. За своєю суттю і формами вираження він заслуговує визначення «нового ювелірного мистецтва» або «актуального мистецтва». Художній образ у ювелірному мистецтві ХХІ ст. вільний від стереотипів, має яскравий авторський характер й новаторське втілення. Митці експериментують з матеріалами, розширюють поняття ювелірства за допомогою технік живопису і скульптури. Нові образи, що виростають з класичної школи, знаходять втілення у новаторській формі.