Етапи розвитку реставрації в Україні ХХ – початку ХХІ століття

Висвітлено етапи формування реставраційної справи в музейних осередках Україні ХХ ст., розглянуто створення музейних установ, які поставали переважно завдяки особистим ініціативам певних осіб і численним науковим, культурно-освітнім і церковним товариствам. Музей як культурно-освітній та науково-дослідницький заклад розподіляє свою діяльність на кілька секторів, тож сюди почали приходити багато культурно зацікавлених людей. Музей заохочував митців і науковців до формування ґрунтовної наукової бази з вивчення українського малярства. Розуміння структури творів давнього мистецтва дало змогу зрозуміти причини руйнації пам’яток станкового та монументального живопису, а також знайти способи її припинення.

Для більш чіткого розуміння теми дослідження було розділене на кілька етапів і кожен з них був проаналізований. На кожному з етапів було розглянуто найважливіші точки розвитку реставраційної справи, досліджено досвід реставраційної практики минулих століть. Збільшення кількості музеїв і надбання їхніх колекцій зумовило створення реставраційних центрів і майстерень. Було простежено два основні реставраційні осередки в Києві і Львові, аналізується діяльність музеїв і робота реставраційних майстерень. Розглядається хронологія створення реставраційних середовищ в Україні ХХ ст. та висвітлюється послідовність діяльності реставраторів у музеях України та за її межами.

Протягом років склалися свої традиції, сформувався й виріс колектив, спроможний виконувати найскладніші завдання. Водночас визначився характер реставраційної, наукової, методичної роботи та основні напрями діяльності закладу, які ґрунтуються на спадкоємності накопиченого досвіду, знаннях, тісному зв’язку з музейними, науковими та спорідненими реставраційними організаціями України та інших держав світу.