Єврейські мереживні атари сасівського осередку Східної Галичини другої половини ХІХ — першої третини ХХ ст.: історія та художні особливості

Випуск вісника: 
Сторінки: 
59-66
Анотація: 

Проаналізовано діяльність єврейського осередку мереживоплетіння в Сасові, який заснував у середині ХІХ ст. Маркус Лейб Маргуліс. У процесі дослідження використано архівні матеріали, джерела першої третини ХХ ст., зокрема праці Петера Контни, публікації в періодичних виданнях, а також доробок провідних дослідників єврейського текстилю. Джерелами дослідження є пам’ятки єврейського мереживоплетіння з музейних і приватних колекцій. З’ясовано, що в селі Сасів у період розквіту виробництва в другій половині ХІХ ст. працювало близько 250‑ти майстрів, які виготовляли елементи костюму ритуального призначення, а саме — атари (עטרה — вінець, корона) для талесів, кіпи, жіночі шабатні чепці та нагрудники. Розглянуто походження терміна “Spanier Arbeit”, який до сьогодні є дискусійним. Встановлено, що найбільш імовірним є зв'язок з назвою техніки на ідиш «плетена робота», а не з традиційним означенням «іспанська робота». Сасівське мереживо належить до плетеного типу зі срібних ниток плоского перетину — сухозлітки. У статті проаналізовано художні особливості атар — прямокутного «вінця», який пришивали до молитовного покривала талеса в частині, якою покривали голову. Традиція виконання атар має давню історію, що підтверджують численні мініатюри середньовічних книг, портрети юдеїв у ритуальному одязі, а також збережені зразки. В оздобленні атар переважає рослинна орнаментика, зазвичай у стилістиці бароко. Зображення троянд, соняхів, плодів гранату, квітів-­розет має глибоке символічне значення в юдейській культурі та апелює до біблійних і талмудичних текстів, а також усної традиції. Висока майстерність виконання мережива, його художні особливості вказують на професійність майстрів осередку. Збережені пам’ятки є унікальними зразками декоративного мистецтва євреїв Галичини.
 

УДК: 
745/749.03(477.83–25=411.16)
Мова публікації: 
Українська
Список літератури: 

1. Лайтман М. Серия «Каббала. Тайное учение. Зоар». Москва: НПФ “Дерево Жизни”, 2003. 704 с.
2. Левкович Н. Осередок єврейського мереживоплетіння в Сасові другої половини ХІХ — першої третини ХХ ст. Вісник Львівської національної академії мистецтв. № 42. 2019. С. 4–11.
3. Тора. Пятикнижие и Гафтарот. Ивритский текст с русским переводом и классическим комментарием «Сончино». Москва: Мосты культуры, Иерусалам: Гешарим, 2001. 1456 с.
4. Шапиро Б. История кружева как культурный контекст. Москва: Новое литературное обозрение, 2018. 272 с.
5. Bałaban М. Zabytki historyczne Żydów w Polsce. Warszawa: nakł. Towarzystwa Krzewienia Nauk Judaistycznych w Polsce, 1929. 184 s.
6. Oaza srebrnych kwiatów. Sasów jedyny ośrodek żyd. ludowego szycharstwa atutowego, a) Szycharz przy pracy, b) Wzory «atarot», c) Przy wyrobie «atarot» pracują także kobiety. Ze zbiorów Dra Piotra Kontncgo. Chwila. Dodatek ilustrowany: № 38. 18.09.1932. S. 3.
7. Frankel G. Notes on the Costume of the Jewish Woman in Eastern Europe. Journal of Jewish Art. 7 (1980): 50–57.
8. Gershom Sch. The curious history of the six-pointed star. Commentary. 1949. № 8. P. 243–251.
9. Goldstein M. Kultura I sztuka ludu zydowskiego na ziemiach Polskich. Zbiory Maksymiljana Goldsteina z przedmowa Prof. Dr. Majera Balabana. Lwow: Nakladem Maksymiljana Goldsteina, 1935. 208 s.
10. Juhaszz E. Shpanyer Arbet. Treasures of Jewish Galicia: Judaica from the Museum of Ethnography and Crafts in Lvov, Ukraine / edited by Sarah Harel Hoshen. Tel Aviv: Beth Hatefutsoth, The Nahum Goldmann Museum of the Jewish Diaspora, 1996. S. 149–154.
11. Kontny P. Oaza srebrnych kwiatow (Sassów — ośrodek szycharstwa aturowego). Lwow: Odbito w Drukarni Lwowskiej, Lwow, Kopernika 11, 1932. 32 s.
12. Kontny P. Rafflesia Sassoviensis: (rzecz o aturach). Lwów: nakł. autora, 1933 (Lwów: M. Hecht). 7 s.
13. Lebet-­Minakowska A. The “Szpanier Arbajt” Technique. Jewish artists and Central — Eastern Europe. Art Centers — Identity — Heritage from the 19th century to the Second World War. Warszawa, 2010–2011. S. 105–111.
14. Lebet-­Minakowska A. Ubiór jako wyznacznik żydowskości i znak przynależności religijnej. Strój — zwierciadło kultury (Costume — mirror of culture), P.r. Magdaleny Furmanik-­Kowalskiej i Joanny Wasilewskiej, Seria: Studia i monografie. Tom II. Polski Instytut Studiów nad Sztuką Świata, Warszawa, 2014. S. 77–99.
15. Wasilewska-­Prędka K. Judaika w zbiorach Muzeum Etnograficznego im. Seweryna Udzieli w Krakowie — przegląd najważniejszych obiektów. Krzystofory. Zeszyty Naukowe Muzeum Historycznego Miasta Krakowa, 35. Krakow: Muzeum Historyczne Miasta Krakowa, 2017. S. 451–462.